Трилогія про зимову рибалку.

День 1й.

У п'ятницю сталося диво, і нас відпустили на вихідні (суботу та неділю).

Не довго думаючи вирішили з батьком присвятити їхній справжній, ґрунтовній рибалці на Обі. Як у старі добрі часи, запаслися трьома комплектами ножів на 180 бур, ехолотом, газом, їжею, мормишем із запасом у 30 склянок, мотилем, снастями різних калібрів і напрямків і пінгвінячим житлом, що швидко зводиться.

Трохи від'їхавши від міста, повернули у бік річки.

Зібрали мотопоїзд у три вагончики і помчали назустріч рибальським пригодам сповнені надій та передчуття уловів.

Якось після виволочки одного з учнів за куріння в недозволених місцях, дитина принесла мені в клас табличку зі знаком "курити заборонено" з пропозицією прикрутити її на стілець порушнику порядку та здоров'я. Робити ми звичайно цього не стали і вона згодом кудись загубилася.

Через деякий час я її виявив у гаражі, коли шукав шматок пластику, щоб закрити невеликий отвір на захисному ковпаку двигуна мотоособаки. Так і з'явився розпізнавальний знак на пику нашого мотопса.

І ось на цій рибалці я раптом усвідомив подвійне значення цього знака.

Так би мовити, перше значення - пряме "курити заборонено", а друге переносне - "ми не куримо на рибалці", в сенсі, завжди з уловом.

Ну що ж, непоганий девіз для рибалених))

І ось наш пес, який любить здоровий спосіб життя, муркоче семисильним китайським моторчиком, везучи нас двох і велику кількість вантажу. Я задоволений і гордий своїм маленьким подвигом, який готував цілий місяць у холодному гаражі, радячись з інтернетом та хлопцями, які знаються на техніці. З їх допомогою вдалося повністю перебрати весь апарат, виправити неполадки і скинути все до заводських налаштувань, не вдаючись до послуг майстерень.

Після прибуття на місце виявляємо велике скупчення рибалок. Бури майже у всіх широкі – зрозуміло, що комбайнери, як і ми. Прийде шукати інше місце. Виїхали найнижче, бо вищі лише дрібні піски зі слабким потягом. А таке місце працюватиме лише у винятковій тиші.

Ну, не біда. Дістали стельове шило і ехолот і перебуряли всю Обі від берега до берега, як завжди, щоб визначитися з ландшафтом дна.

Виставили снасті. Вже під час постановки другого комбайна, на першому у батька дзвінко заголосив дзвіночок.

А ось і перший лящ ліг відпочити біля лунки.

Надихнувшись, буримо ще по кілька лунок.

Далі очікування. Приємне та хвилююче. Особливо на початку риболовлі. Тим більше, так швидко "пішли від нуля".

Але надії наші не справдилися. Хвилини очікування загинів чупачупсів перетворювалися на годинник, а мормиш із годівниць вже напевно досяг Новосибірського ОВХ.

Просто чекати нудно та нецікаво. Тому, озброївшись бурем і вудками, йду в корчі, в затоки, у будь-які місця, де є можливість намацати дно блешнею подолавши силу течії.

У тиховодах деревних завалів, що лякають силою про силу річки, яка колись змила тонни ґрунту і повалила стовбури дерев, наче соломинки була повна тиша. Як не намагався я роздратувати хоч когось із мешканців чорних глибин, все марно.

У затоці рибалити не дуже хотілося. Так як там досить багато народу і занадто дрібна риба, прозорий підліщик і витрішкуваті йоржі! Але чекати на те, що може і не статися неможливо! Але треба хоч котів нагодувати, а їм будь-яка дрібниця підійде. Мої шість пухнастих це для мене немов ліцензія на вилов особливо дрібних водних біоресурсів. Так що, складаючи улов у сумку, я не відчуваю якогось дискомфорту, нічого не пропаде задарма.

Тим не менш, поки йду на пляж, перебираю в голові варіанти, як відсіяти клювання дрібниці та укрупнитись у порівнянні з оточуючими рибалками.

Вирішив багато бурити, годувати лунки бокоплавом та використовувати безнасадкові середні та великі блешні. Кози, відьми, чорти, кубики, кульки, гвоздики та інші, яких влітку нав'язую про запас і, буває не використовую по кілька років. Так і вожу їх із собою, до особливої години, коли вони раптом можуть стати в нагоді.

Задуми мої не вмістилися сьогодні, бо пора вже було ставити табір на нічліг, але все ж таки, віддалившись від основної маси рибалок трохи річніше вдалося знайти пару лунок, що ліфтанули нормальними підліщиками і плотвицями.

Все вирішено. Нехай комбайни залишаються в тиші самотності, а намети ми притягнемо сюди. А раптом і вночі клюватиме. Так би мовити, запасна галявина, на випадок, якщо лящ до комбайнів не прийде.

День 2й.

Вчора любителі лопат скаржилися на безкльов'я та глухозім'я.

Воно й справді, ми теж всього по рибці зняли з наших поставок.

Спалося в наметі добре, але турбували думки. А раптом уже там хтось сів на гачок. І не витримавши, о 4-й годині я пішов на обхід. А там і справді, два поклони б'ють один мій комбайн і один батьків. По рибині зняв із них. Ну от і я обриб хорошим ліщиком. Все зарядив новою партією козябриків та зі спокійною душею пішов досипати.

Ніч була теплою, навіть теплішою за день. І нова надія прийшла до нас із ранковою зорею.

Зваривши пельменів і чаю, поспіхом вмившись м'яким свіжим сніжком побрели ми перевіряти снасті.

Сніг із вітерцем оновив за ніч полотно