О нас

Косынка рыболовная усиленная, ячея 12 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 15 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 18 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 20 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 25 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 30 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 35 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 40 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 45 мм 1*1м

Косынка рыболовная усиленная, ячея 50 мм 1*1м

Весь день у турботах та турботах. Але ввечері годину біля домашньої річки мій ніхто не може відібрати, ні під яким приводом.

Вигин річки під 90 градусів, ствол поваленого дерева у воді, вир за ним з ледь помітною течією. У руках мініатюрна справжня Мікадо з ліскою 0,1. Поплавець 1гр. та овнерівський полірований гачок розміром з невеликого опариша. Ох і любить плотва на таку снасть ловитися, ох і люблю я потягати плотви на таку делікатну снасть у проводочку на маленьких річках. Навіть уклейка створює атмосферний опір, чого вже там говорити, якщо чепне хороша плотина!

Поруч вудки "а ля важка артилерія". Потужний поплавець, товста волосінь, важке грузило. Ці можна і в карчі засандалити, і на великій течії поставити, раптом карась чи окунь гігантський, що рідко, але буває на нашій річці за малого рівня води.

Година на рибалці, коли не вистачає на неї улюблену добу, це дуже мало. Але без цієї вечірньої години я не засну потім. Місцяться товстобокі карасі, які саме тоді пропливали повз місця моєї риболовлі, коли я не пішов, окуни котлові і щуки, хвацько викручуючись ганячі муля, що підійшов на підгодовування. Так і провертаюсь у переживаннях і досаді до ранку. А там робота, що тяжко дається після безсонної ночі...

Пташки перекидаються в кущах, щебечуть на різні голоси, випархують прямо над головою так, що обличчя обдуває вітром від їхніх крил, зелені ящірки кусають за хвости сірих і повзають клубком у шлюбних іграх. Навіть комарам я мало не радий сьогодні.

Від води пахло свіжістю та рибою. Цей запах змушує забути про все, окрім риболовлі. І я кидаю все в такі моменти, беру кілька хробаків із огіркової грядки, пару вудлищ, старовинний садок, які тепер називають варварськими, і йду на річку.

За роздумами і не помітив, як під водою зник поплавець!

Про клювання мені повідомив звук тріпотить вершини вудилища. Оглянув поверхню, а поплавець виринає вже в дрімучих кущах вгору за течією! Вудку в руці. Підсака немає, а там щось сильне рветься на волю. Акуратно випестиваю рибину із заростей і вона починає водити зигзаги під водою. Лісочка дзвенить, ріже воду, ох які приємні миті! Кілька разів він виринає на поверхню і я бачу його товсту спину і навіть зазубрений перший шип плавця. Красень карась виграв цей поєдинок. Щоправда, зберіг мені оснащення, що вже добре.

Анітрохи не засмутившись надягаю купку дрібних черв'яків на гачок і пару опаришів, щоб весь цей пучок добре поворухнувся там на дні. Може, не один він тут, може і ще клюне. Про всяк випадок розмотав другу вудку і закинув неподалік першої.

Чекав хвилин 5 і він прийшов!

Поплавець кілька разів хитнувся, і почав повільно занурюватись і одночасно рухатися проти течії. Чекав пару секунд і підсік. Опп! Їїєєсть! Знову дзвін ліски, приємний опір. Цього разу я не дав йому піти в карчі й обережно вивів його на берег. Поменше того, що пішов, вдвічі, але все одно приємно!

Доїхали благополучно. Собаку затягли в будинок, щоб відігріти, висушити, видалити конденсат.

А там мінусова температура! Ось це так! Обіцяли +20, а на ділі градусів на 10 тепліше, ніж на вулиці, а там – 35!

Увімкнули все, що нагрівається плюс свої газові пальники. Потепліло градусів до +10 лише до ранку.

Гаразд, хоч мормиш і мотиль не замерзли, добре, що ми їх до обігрівача підсунули ближче)) Хоча цей обігрівач сам себе ледве обігрівав.

Скоро переночували, але мушу сказати, що в наметах наших - пірамідках автоматах з накидками набагато тепліше ночувати, хоч і топимо звичайними китайкаськими плитками з балонами.

Вранці не хотілося вилазити з-під двох ковдр, тільки зігрілися і вже вставати треба. Але там такий мінус, що треба їхати, швидше комбайни довбати повні риби напевно!

В надії, що тепер собака відігрілася і поїде без проблем, швидко снідаємо, збираємось і на вулицю.

Дринь, і з першого разу вона завелася!

А через пару хвилин торохтіння, так само швидко і затихла.

Повторили кілька разів, результат аналогічний. За порадою вчорашніх сусідів знову зняли фільтр, патрубок. Завели. Але знову глухне. Деякі маніпуляції виявлено, що не глухне, якщо відразу дати газу. Але тоді треба на ходу застрибувати та їхати до місця, не відпускаючи ручку газу. Так і вчинили.

На під'їзді став нестабільно працювати двигун. Але потім, начебто, минулося. Причин насторожитися та вжити заходів для запасної можливості виїхати назад було достатньо. Але ми це якось упустили, адже азарт риболовлі перебиває будь-яку пильність.

Хлопці поруч перевіряють снасті, залишені на ніч. Риби мало, але є. Сподіваємося, що наше місце уловистіше. Дорогою до наметів бачимо загини на комбайна. Щоразу це так хвилююче, немов уперше на такій рибалці!

Зі своїх п'яти комбайнів знімаю сім нічних риб. Нормально, я радий! Батько теж трохи підловив на своїй лінії!

Далі мені цікаво посвердлити коряжники, пошукати окуня безмотилками, та й перевірити загодовані лунки в наметі.

Так і проходить весь день. То перевіримо комбайни, то половимо на безмотилку. То погріємось у наметах.

У сусідів клювання немає. І вони на обід вирішують злиняти. Попрощалися і залишилися одні по всьому потоці.

Мало по малу ловлячи рідкісних рибок.

До вечора активізувалася олюторська плотва, добре відгукувалася на мельхіорову цвяхову кульку з підсадкою кількох мотилів. А разом із нею прокинулася й лисиця. Будь-кому, вчорашня злодійка! Знову почала шарудити недалеко від табору, мабуть, доїдаючи вчорашні пельмені:)

Але нашу увагу прикував інший звір, наш, ручний, металевий пес. Ресурс аварійного заводу, мабуть, закінчився і тепер він не хотів заводитись зовсім. Спочатку ще плескав і чхав, а потім взагалі ознаки життя залишили його. Реанімація велася години дві, але пацієнт так і не ожив.

Дзвінок другу теж не допоміг, єдиний снігохід, який нас міг доставити назад, втратив іскру і господар не зміг його полагодити, решта рибалок з бази вже роз'їхалися.

Вихід один - вантажити мотоособаку в одні сани, шмурдяк в іншу і тягнути лямку.

5 кілометрів до машини, а може й більше, тому що йшли ми не менше 2,5 години, сніг під ногами хрумтів так дзвінко і бадьоро, і в хрусті цьому часом можна було чітко почути одне старе, дуже відоме прислів'я, яке я і використав як назви сьогоднішнього оповідання. Волога з організму летіла миттєво, я не витримав і почав їсти замерзлий "Байкал" із півторашки, на кожному привалі. Від цього пити хотілося з кожним разом ще більше. Він був у вигляді снігу з льодяниками і я жадібно витрушував його в рот, розморожував і ковтав холодні порції напою. У цей час у голові звучали рядки пісні "травневий грім" Шевчука з ДДТ -"... Забувши про небезпеку з ускладненням захворіти... Люди під дощем..." і так далі. Батько тримався на силі волі, витривалості та форі людини, що не курить. Сказав, що коли прийдемо і тільки гарячий чай.

"А все могло бути і гірше", - сказав батько, коли ми знесилені впали в сніг біля машини, - могли і кілька мішків наловити, як це зрідка трапляється. Ймовірно, поганим клюванням та не дуже багатим уловом, річка вчора нас уберегла від зайвих фізичних навантажень.

Отак і закінчилися мої канікули! Завтра починається 3 чверть, а це означає, що наступне оповідання нескоро ще доведеться написати.

До нових зустрічей, удачі вам, здоров'я, щоб його вистачало на будь-які ситуації, які б не зробила доля! :)

Вирішив надвечір виставити і я п'ять комбайнів. Навіть бачив на одне клювання, але без результату.

Підходив час вирушати на нічліг у хатинку. Дорога не близька, якщо пішки і з повними санями, але на собаці 5-6-8--9-10км. це не відстань, 20 хвилин і ми на місці. Намети вирішили залишити тут у протоці, лунки в них рясно загодував, течія біля берега слабка, має мормиш залишатися під лункою.

Вже по темряві пішли збирати речі, і тут почули кроки, біганину якоїсь істоти, шелест пакетів у наших речах та речах сусіднього табору. Почали світити ліхтаря і довкола і побачили, що все у свіжих слідах.

Подумали, що собачі, але за наметом блиснули очі і ми побачили лисицю. Вона тікала, але не далеко і все норовила від нас сховатися за якийсь намет. А татового язя в санях вже в цей час не було! Що ж, природа дала, природа забрала. Нехай харчується.

Вийшли із наметів сусіди проводити. Вони залишалися ночувати на льоду, обладнання їм дозволяло.

І тут з'ясувалося, що лисиця вкрала у них пачку пельменів із речей, що залишалися на вулиці)) Мабуть, вона тут промишляє на постійній основі і в курсі, що рибалки це не мисливці, рушниць у них немає, і їх снасті не завдає їй жодного. шкоди! :)

Собаку попередньо погрів у наметі газовим пальником, як завжди, після тривалого простою на морозі. Але заводитись вона відмовилася. Точніше, заводилася і трохи пропрацювавши, глухла.

На допомогу прийшли сусіди по табору, і пояснили, що таке буває, особливо при великій вологості повітря під час морозу. Зняли повітряний фільтр, зірвали патрубок із забору повітря і собака поїхав.

До завтра, жовтобрюхі лящі і краснопері язі! До завтра, хитрі руді лисиці! До завтра, сміливі симпатичні поповзні! До завтра, сусіди рибалки, дякую, що допомогли з мотозвіром!

Скоро переночували, але мушу сказати, що в наметах наших - пірамідках автоматах з накидками набагато тепліше ночувати, хоч і топимо звичайними китайкаськими плитками!